Irinavezner.ru, Орфоепічні норми української мови

20.02.2017

Створити

ОРФОЕПІЧНА НОРМА

за матеріалами Петракова А. Р. Культура мовлення. Довідник-практикум)

1. НОРМА НАГОЛОСИ

У багатьох відомих нам мовами постановка наголосу не викликає ніяких труднощів, тому що наголос там фіксоване. Наприклад, у польській мові, в латині наголос завжди падає на передостанній склад; в чеському, латиською — на перший; у французькому — на останній.

А в російській мові наголос засвоїти важко, так як воно разноместно і рухливо. Разноместно, тому що може падати на будь-який склад: на перший — будиночок, на другий — віз, на третій — сторожував, на четвертий — нормувати. Рухливо, тому що при зміні слова може змінюватися і наголос: стріла (од. ч.) — стріли (мн. ч.).

Здавалося б, помилки в наголосі можуть проявлятися тільки в усному мовленні. Але ось читаю в газеті: «Труднощі? Мовний бар’єр». Але мовним може бути, наприклад, паштет (в значенні- зроблений з мови), а бар’єр — тільки мовним (в значенні — пов’язаний з мовою-мовою).

Часто ми замислюємося: як правильно вимовити — праві чи праві, спала чи спала, броньований або броньований. Звичайно, кожен окремий приклад ми можемо перевірити за словником — і без цього іноді неможливо обійтися. Але все ж норма правильного наголосу існує, і простіше слідувати їй, ніж кожен раз звертатися до довідкової літератури.

Будь-яке відхилення від норми є мовною помилкою.

Подивимося, в яких випадках допускаються помилки і як можна їх уникнути.

1. Часто при зміні слова переносять наголос на закінчення в тих словах, які мають нерухомий наголос на основі у всіх формах. Це такі іменники, як: блюдо, госпіталь, грунт, дозвілля, жбан, квартал, скарб, сват, засіб, торт, шофер, шрифт та ін

Отже, ми повинні вимовляти: приїдуть свати, черга за тортами, багато шофери, проблеми грунтів, всі засоби і т. п.

2. Помилки допускають і у іменників, у яких нерухомий наголос на закінченні (тільки якщо їм. п. — нульове закінчення, то наголос у цій формі падає на основу): графа, жезл, облямівка, кусень, ревінь, серп, мову, гніт і ін

Отже: компот із ревеню, розмахувати палицею, ні скибки хліба.

3. Найбільша кількість помилок в прикметників пов’язано з короткою формою і порівняльної ступенем.

Треба запам’ятати!

— Якщо наголос у стислій формі жіночого роду падає на закінчення, то в коротких формах середнього та чоловічого роду наголос на основі і зазвичай збігається з наголосом у повній формі: білий — бела, білий, біло (але навколо білим-біло); ясний — ясна, ясна, ясно.

У більшості форм множини спостерігаються коливання у постановці наголоси: білі — білі, бліді — бліді, близькі — близькі, низькі — низькі, п’яні — п’яні, порожні — порожні, ясні — ясні, прості (застар.) — прості.

— Але тільки легкі, мають рацію.

— Якщо в короткій формі жіночого роду наголос падає на закінчення, то в порівняльної ступеня — на суфікс: довжина — довший, видно — видніше, сповнена — повніше.

— Якщо в короткій формі жіночого роду наголос падає на основу, то і в порівняльної ступеня наголос на основі: лилова — лиловее, красива — красивіше, лінива — повільнішою, говірка — говорливее.

4. Часто зустрічається неправильна постановка наголосу на основі слова, а не на його закінчення в дієсловах минулого часу однини жіночого роду: взяла замість взяла, спала замість спала і т. п.

Треба запам’ятати!

Таких дієслів близько 280 (непохідних і похідних): брати (зібрати, відібрати, прибирати, прибрати. ), бути, взяти, віть, брехати, гнати, гнити, дати, драти, чекати, жити, кликати, клясти, брехати, лити, пити, плисти, прясти, рвати, вважатися, ткати.

Тільки приставка ви «перетягує» наголос на себе: гнала, прогнала, але вигнала.

У цих дієсловах минулого часу однини чоловічого та середнього роду та множини наголос збігається з наголосом у початковій формі: кликати — кликав, кликало, звали. Але афікс -ся змінює наголос у дієсловах множини і іноді в дієсловах середнього роду однини: забралось, забралися; налилося, налилися.

Деякі дієслова, дуже схожі на перерахування м чені вище, теж односкладові, не входять в цей ряд:

бити — била, голити — голила, жати — жала, знати — знала, злити — злила.

В межах літературної норми є значна кількість варіантів наголосів (про варіанти у коротких формах прикметників вже говорилося вище).

Варіанти можуть бути рівноправними: баржа — баржа, заіржавіти — заіржавіти.

Однак найчастіше варіанти, допускаються в літературній мові, характеризуються як нерівноправні.

Семантичні варіанти — разноместность наголоси виконує смыслоразличительную функцію:

гострота (леза) — гострота (дотепне вираження), трусити (боятися) — трясти (бігти),

занурений (поміщений на транспорт) — занурений (опущений у воду. ).

Стилістичні варіанти:

прикус (общеупотребит.) — прикус (спец.),

шовковий (общеупотребит.) — шовковий (поет.)

Нормативно-хронологічні варіанти:

запасний (сучасн.) — запасний (застар.),

українська (сучасн.) — український (застар.),

ракурс (сучасн.) — ракурс (застар.).

2. НОРМА ВИМОВИ

Багато разів чула, як учні читають стихотво-А — З-Пушкіна «До***» («Я помню чудное мгно-. ). Там є такі рядки:

У томленьях суму безнадійної,

В тривогах гучної суєти,

Звучав мені довго голос ніжний

І снилися милі риси.

І скільки раз «спотикалися» учні на слові безнадійний, вимовляючи його безнадійний, незважаючи на те, що у слова є навіть рима, що вказує на правильне вимова: безнадійний — ніжний. Чому?

Спробуємо розібратися в складних випадках вимови.

1. Певну складність являє розрізнення [е] та [о] (на письмі — е і е) після м’яких приголосних.

Слід запам’ятати!

[е] вимовляється в словах: атлет, афера, буття, забредший, одноплеменник, опіка, відцвілі та ін

[о] вимовляється в наступних словах: затекший, новонароджений, вістря, переседланный, що приніс.

Можна відзначити і произносительные варіанти.

Іноді [е] та [о] відзначаються як рівноправні варіанти: білявий і білявий, жовч і жовч, гратчастий і гратчастий.

Зустрічаються семантичні варіанти — за допомогою звуків [е] та [о] розрізняють слова або форми слів: залізка — залізка, небо — небо, все — все, оголошений — оглашенний.

Іноді вимови [е] та [о] характеризуються як нормативне та застаріле (нормативно-хронологічні варіанти): акушер — акушер (застар.), безнадійний — безнадійний (застар.)

2. Багато мовних помилок з’являється при неправильному вимові подвійного приголосного у багатьох .іншомовних словах і російських словах, що включають іншомовні морфеми.

Іноді подвійний приголосний не вимовляється: асамблея, асоціація, асортимент, кореспондент, коректний, субота, мільярд, граматика, акредитив.

Подвійний не вимовляється приголосний у кінці слів: метал, грам, грип, а також перед приголосними: групка, класний, програмний.

У наступних словах зберігаються подвійні приголосні у вимові: дисонанс, ванна, каса, маса, гамма, ірреальний, манна (небесна).

У деяких словах допускається варіантне вимова: аннали, анотація, асиміляція, дифузія, касета.

3. Труднощі викликає вимова запозичених слів, від чого і з’являються мовні помилки.

У деяких словах іншомовного походження та іменах власних зберігається ненаголошений звук [о]: поет, вето, сонет, Флобер, Золя, Шопен.

У більшості добре освоєних слів спостерігається акання: роман, аромат, конспект, комфорт.

На місці букв е, е після голосних в іншомовних словах вимовляється звук [е] (без попереднього [і]): проект, проектувальник, пірует, дуель, поезія.

Губні приголосні перед е в більшості випадків вимовляються м’яко: бенгалі, бенефіс, вельвет, вернісаж, пелерина, період.

— Але в ряді випадків губні перед е залишаються твердими: бета, бізнесмен, буриме, капела, Кармен, Шопен.

Зубні приголосні т, д, з, с, н, р найчастіше зберігають твердість перед е: антена, ательє, генетика, детектив, гротеск, полонез, синтетика, фонема, тембр.

Тільки м’які зубні вимовляються перед е в словах: бюлетень, декорація, кларнет, тенор, Одеса, піонер, фанера, шинель.

У багатьох словах перед е допускається варіантне вимова твердих і м’яких зубних: декан, претензія, терапія, термодинаміка, терор, трек.

Тут представлена лише невелика частина слів, що викликають труднощі у вимові. У більшості випадків необхідно звертатися до «Орфоэпическому словнику російської мови», в якому дається вимова слова та наголос у всіх складних формах слова.

Короткий опис статті: орфоепічний словник української мови онлайн: англійська мова, теорія і практика перекладу, факультет іноземних мов, для лінгвістів та професійних перекладачів Переклад, англійська мова, Ірина Везнер

Джерело: irinavezner.ru — Орфоепічні норми російської мови

Також ви можете прочитати