Німецьке наголос та інтонація . Німецька мова онлайн. Вивчення, уроки.

20.02.2017

Наголос та інтонація

Автор: Sofia. 04 Січ 2016

Німецьке наголос та інтонація . Німецька мова онлайн. Вивчення, уроки.

Інтонація і наголоси є важливою темою при вивченні німецької мови, оскільки вони дуже часто підкреслюють саме те, що закладено в окремих словах, словосполученнях або цілих висловлюваннях.

Фонетика розрізняє різні рівні наголоси: словесне (виділення складів); 1) — падаюче на словосполучення і 2)- фразова. Його позиція в словах може бути різною, тобто наголошеними можуть бути різні склади.

Під інтонацією розуміють мелодику, темп, ритм, інтенсивність і деякі інші особливості мови. Вона може виконувати різні функції і впливати на загальний сенс висловлювань шляхом виділення певних їх частин в залежності від їх семантичної важливості, проведення кордону між темою і ремой, вираження певних емоцій мовця і т. п.

Для німецької мови характерно силове динамічний наголос. Це робить його схожим з російською, проте німецьке кілька сильніше і напруженіше, ніж російське. Тобто органи, що беруть участь в артикуляції, сильно напружені при проголошенні ударних складів і ослаблені при вимові ненаголошених складів, що робить ненаголошені голосні редукованими й менш тривалими. Однак вимову німецьких ударних і ненаголошених голосних завжди відповідає їх написання, на відміну від російської мови (тобто, наприклад, «про» ніколи не може вимовлятися як [а]), наприклад: [?????b??c?n?] – zerbrechen (розбити), [dem?nst?i???n] – demonstrieren (демонструвати).

Так само в німецькій мові воно найбільш часто падає на перший склад кореня, якщо мова йде про словах німецької етимології, наприклад: [?we?bn?] – weben (плести), [?ka?t?] – Kater (кіт), [?d?a???] – Drache (дракон). У словах романської етимології спочатку падавшее на другий склад наголос також перейшло на перший склад у процесі їх онімечення, наприклад: [?f?nst?] – Fenster (вікно, від латинського „fenestra“).

Нечасто воно падає в німецьких словах не на початковий склад, зазвичай подібні випадки потрібно запам’ятовувати, наприклад: [le?b?nd?c] – lebendig (живої), [?fo???l?] – Forelle (форель) та деякі інші. Німецьке наголос буває також і подвійним (мається на увазі, що існують два паралельні варіанти), наприклад, у випадку з деякими местоименными прислівниками, наприклад: [?da?d?rc, da?d?rc,] – dadurch (внаслідок цього, тим самим). Пізні, не остаточно онемеченные запозичення, також можуть демонструвати наголос не на початковому складі, наприклад: [p????f?kt] – perfekt (досконалий, чудовий), [rek?nst??k?ti?f] – rekonstruktiv (відновний).

Наголос у простих і похідних словах також неоднаково. Просте слово має лише один корінь і, відповідно, воно падає на початковий склад у більшості випадків. Похідне слово на додаток до кореня може мати також приставки і суфікси, відповідно, наголос у ньому може зміщуватися на інший склад. До прикладу. [?haltn?] – halten (тримати, виробляюче слово: уд. на початковому складі) / [????haltn?] – erhalten (отримувати, похідне слово: уд. на другому складі, оскільки префікс „er-“ завжди безударен).

Завжди безударны наступні німецькі приставки: „be-“, „ge“, „ent-“, „emp-“, „er“, „ver-“, „zer-“. Від дієслів вони ніколи не відділяються, наприклад: [???b?a???] – Gebrauch (використання), [b???a??cn?n] – bezeichnen (позначати), bezeichnet (позначений), [?nt?f??n??] – Entfernung (віддаленість, видалення), [??????to???n] — zerstoren (руйнувати), zerstort (зруйнований).

Інші ж приставки перетягають наголос на себе, роблячи ненаголошеним корінь слова. Це такі префікси: „ab-“, „an-“, „auf-“, „aus-“, „bei-“, „ein-“, „mit-“, „un-“, „ur-“, „vor-“, „zu-“. Такі приставки відокремлюються від дієслів у разі утворення певних форм, наприклад: [?a??s?halt?n] – aushalten (витримувати), hielt aus (витримав), [?an?k?m?n] – ankommen (прибути), angekommen (прибулий), [?an??a?b?] – Angabe (показання, відомості), [?fo????t?a??] – Vortrag (доповідь), [?u???alt] – uralt (стародавній), [??u??las??] – Прийом (допуск).

Окремі префікси є комбінованими в тому сенсі, що можуть бути як ударними, так і безударными, це „durch-“, „uber-“, „um-“, „unter-“, „wieder-“. У дієсловах вони відокремлюються або не відокремлюються залежно від значень останніх, наприклад: [?y?b? ?fa????] – uberfahren (переправитися, наприклад, з одного берега на інший, префікс під уд.), [y?b??fa????] – uberfahren (переїхати, наїхати і задавити смерть, префікс без уд.), [?vi?d??ze??n] – wiedersehen (побачитися знову, префікс під уд.), [vi?d??ho?l??] – Wiederholung (побачення, префікс під уд.), [??nt??k?m?n] – unterkommen (знайти притулок, префікс під наголосом), [?nt????a??b?n] – unterschreiben (підписати, префікс без уд.).

Німецьке наголос іноді може залежати і від суфіксів. Зазвичай суфікси безударны, наприклад: [?pfa??] – Pfarrer (священик, суфікс без уд.), [??i:z?c] – riesig (величезний, суфікс без уд.), [?f?a??cha??t] – Freiheit (свобода, суфікс без уд.). А ось запозичені суфікси можуть бути ударними, це „-ant“, „на“, „-ee“, „-ent“, „-et“, „eur“, „-ion“, „)“, „it“, „-ot“, „-tat“, „-ur“ та інші, наприклад: [pesi?m?st] — Pessimist (песиміст), [liga?tu???] — Ligatur (лігатура), [pamf?le?t] – Pamphlet (памфлет), [?sek?e??i?o?n] – Sekretion (секреція), [f???so???] – Friseur (перукар) та інші.

Ударний, так само, суфікс „-ei“, що зустрічається як запозичених, так і в споконвічно німецьких словах, наприклад: [?e:d???a??] – Rederei (порожня балаканина; споконвіку німецьке слово), [da?ta??] – Datei (дані, файл; запозичення).

Суфіксів запозичених і стали інтернаціональними слів при розборі слів за складом зазвичай не виділяються, наприклад: die Universitat – університет (все слово розглядається як корінь).

Деякі німецькі суфікси можуть бути як ударними, так і безударными, наприклад, [?li?ni??] – Linie (лінія, суфікс ненаголошений), [lit????i?] – Liturgie (богослужіння, літургія, суфікс під наголосом); [?sta:t?k] – Statik (статика), [ge?ne?t?k] – Genetik (генетика).

Зазвичай ненаголошений суфікс-or“ бере на себе (не завжди) наголос при переході слів у форму множини, припустимо. [dir?k?to???n] – Direktoren (директора — від „Direktor“), [v?k?to???n] – Vektoren (вектори — від „Vektor“). Однак деякі слова даному правилу не підкоряються, припустимо, [la?bo???] – Labor / [la?bo???] – Labore (лабораторія – лабораторії). Форма множини у них при цьому утворюється інакше.

У німецькій мові є багато складних слів, утворених з двох і більше коренів, кожний з яких володіє власним наголосом. У таких випадках їх називають головним і другорядним. Головне падає на основне слово у конструкції, а другорядне – на слова-компоненти складного слова, його визначають і характеризують, які залишаються в тіні, наприклад: [?vas???t?f] – Wasserstoff (водень), [??ta??p?za????] – Staubsauger (пилосос). Однак зустрічаються і винятки, у яких воно падає тільки на другий компонент, наприклад. [ja????h?nd?t] – Jahrhundert (століття) та інші.

В абревіатурах наголос взагалі є особливим. Абревіатури часто складаються з одних приголосних, але вони читаються таким же чином, як і букви німецького алфавіту. Воно зазвичай падає на останній склад, але не завжди, наприклад: [e??u?] – EU (ЄС, Європейське співтовариство), [?na?to] – NATO (НАТО).

Інтонаційні правила в цілому схожі в багатьох мовах. Проте існують певні особливості, які необхідно враховувати при прочитанні німецьких пропозицій. Під наголосом в реченні розуміється виділення не складів, а окремих його компонентів – слів, які являють собою повнозначні частини мови. Службові частини мови їм не виділяються. Фразовою підкреслюється найважливіший компонент відповідного висловлювання. Фразова викликає зміна тону, яке може бути висхідним (?) і низхідним (?). Пониження тону характерно для пропозицій розповідного і спонукального характеру, а також для питань з питальними словами. Пониження тону вказує на завершеність думки і певну впевненність мовця в своїх словах, наприклад:

  • Wir singen gern?.— Ми з задоволенням співаємо.
  • Was machen ? wir?— Що ми робимо?
  • Wasche dein Gesicht?!— Умий своє обличчя!

Підвищення тону спостерігається в питаннях, які не містять питальних слів. Таке підвищення тону витримується до самого кінця висловлювання, наприклад,:

  • Grillt sie Fisch??— Вона смажить рибу на грилі?
  • er Kommt ubermorgen??— Він прийде завтра?
  • War es einfach??— Це було просто?

В одному реченні може спостерігатися підвищення і пониження тону, а між деякими словами можуть робитися короткі паузи (?), допомагають виділити певні смислові групи, наприклад:

  • Dein Artikel? ? ist sehr interessant. – Твоя стаття дуже цікава.
  • Nach dem Mittagessen ? ?fahren sie in die Gallerie. – Після обіду вони поїдуть в галерею.

Поряд з фразовою наголосом існує ще й логічне, яке падає на те слово, яке мовець хоче підкреслити. Логічне здатне повністю змінити сенс всього висловлювання, наприклад:

Німецьке наголос та інтонація . Німецька мова онлайн. Вивчення, уроки.

У наведених вище прикладах підкреслені саме ті слова, які виділяються логічним наголосом і несуть на собі важливу смислове навантаження. Це дозволяє в кожному з розглянутих випадків підкреслити різні аспекти висловлювання. За допомогою нього мовця вдається звернути увагу слухача на те, що представляється йому з певних міркувань найбільш важливим.

Додати коментар Скасувати відповідь

Короткий опис статті: латинський словник з наголосами Фонетика розрізняє різні рівні наголоси: словесне (виділення складів); 1) — падаюче на словосполучення і 2)- фразова.

Джерело: Німецьке наголос та інтонація | Німецька мова онлайн. Вивчення, уроки.

Також ви можете прочитати